| 1. |
Схиляють голови сумні.
Всі ваші діти, чоловік, онуки
Прийміть уклін наш до землі
І тугу вічної розлуки |
| 2. |
Завжди ти в пам’яті залишишся у нас,
І по життю ти будеш вічно з нами,
Улюблений наш батько, чоловік,
Дідусь рідненький. Ти для нас був самий!.. |
| 3. |
Щем втрати люблячого чоловіка,
Турботливого татка й дідуся
Назавжди в наших люблячих серцях… |
| 4. |
Хто був нам найдорожчим за життя,
Завжди про тебе пам’ять дорога. |
| 5. |
Любила тебе і пишалась тобою,
Завжди ти у пам’яті будеш зі мною. |
| 6. |
Ти життя любив, ти поспішав,
Ти багато хотів встигнути,
Але не дано тобі долею було
Себе жаліти …. |
| 7. |
Для всіх Сонце світить,
Усіх зігріває…
Лежу я в могилі –
Мене вже немає… |
| 8. |
Дай Бог, щоб у світі новім
Ти не був одинокий,
Дай Бог, щоб той світ лиш
Приніс тобі спокій. |
| 9. |
Ти пішла назавжди, але ми тебе пам’ятаємо і любимо. |
| 10. |
Біль втрати важка,
Скільки сліз, скільки слів! |
| 11. |
Пішов ти до батька,
Пішов до братів…
Прожив життя своє ти і пішов навіки,
Лишивши добрі спогади й ім’я.
Так спи спокійно, безтурботно, рідний!
Завжди з тобою вся твоя сім’я … |
| 12. |
В один день, в одну мить
Все життя обірвалося,
Лише горе й печаль
В моїм серці зосталися… |
| 13. |
Спи, лежи, наш дідусь.
Ти заснув навіки.
Спати, спати тобі
Довгі, довгі роки. |
| 14. |
Я підкорилася волі Бога,
Хай буде так.
Амінь |
| 15. |
У наших серцях
Вічна скорбота
І любов до тебе |
| 16. |
Ти пішов з життя, але в серці — зостався. |
| 17. |
Твій світлий, чистий образ завжди з нами. |
| 18. |
До твоєї могили ніколи
Наша стежка не заросте.
Рідний образ твій милий
Нас до тебе завжди приведе. |
| 19. |
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить, пам’ятає і сумує… |
| 20. |
Немає горя більшого, як гіркота від втрати. |
| 21. |
Ви, листочки, не шуміть,
Нашу маму не будіть. |
| 22. |
Ти нас залишила, рідненька.
Настав розлуки страшний час.
Але жива ти, як раніше –
Ти в нашім серці серед нас. |
| 23. |
Хоч обірвалося життя, а ти живеш!
У наших помислах живеш і будеш жити.
Ти вміла справді мріяти й любити…
Ми пам’ятаємо, ріднесенька, тебе! |
| 24. |
Зла смерть підкралася до мене,
Я назавжди пішов від вас.
Ох, як хотілося б пожити…
Та вже не час, та вже не час… |
| 25. |
Любов до тебе, рідний сину,
Помре, дитинко, разом з нами.
І весь той біль, скорботу нашу
Не висловиш ніякими словами. |
| 26. |
Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш життю порадіти. |
| 27. |
Спи, донечко ріднесенька, спокійно
Ти свій короткий шлях пройшла
Чесно і радісно… |
| 28. |
В серцях людей залишив слід,
І вічну пам’ять про себе. |
| 29. |
Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях. |
| 30. |
З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм… |
| 31. |
Горе страшне, біль і сум!
Пішла ти з життя напочатку дороги.
Шкода, що його не можливо вернуть,
Як жаль, що жила ти недовго… |
| 32. |
Біль і сум за тобою
Сльозами не змити.
Ми тебе, як живого,
Будем вічно любити. |
| 33. |
Я тебе виростила, але не зберегла.
А тепер могила збереже тебе. |
| 34. |
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами |
| 35. |
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати |
| 36. |
Все було в ньому —
Душа, талант і краса. |
| 37. |
Світлий образ твій у пам’яті нашій |
| 38. |
З життя ти пішла так рано,
І в наших серцях залишилась рана, |
| 39. |
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами. |
| 40. |
Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях |
| 41. |
Прости, що зоряним під небом
Нам букет на могилку нести
І дихати, рідний, повітрям,
Яким не надихався ти. |
| 42. |
Ви мене не кличте,
До вас не прийду.
Ви до мене не поспішайте,
Я вас почекаю. |
| 43. |
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
І серцю боляче, і горю немає кінця |
| 44. |
Вічно буде з тобою сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся. |
| 45. |
Всю нашу скорботу не зміряти,
Сльозами не допомогти.
Тебе нема з нами, та вічно
В серцях наших житимеш ти. |
| 46. |
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних |
| 47. |
Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий. |
| 48. |
Забути не можна, повернути неможливо |
| 49. |
Ваш вічний сон – наш вічний сум |
| 50. |
Біль серце стискає, гірко плаче душа.
Більшого горя немає, як втрата, рідненька, твого життя |
| 51. |
Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царствії твоїм |
| 52. |
Пішов з життя ти дуже рано,
ніхто не зміг тебе спасти
глибока в серці нашім рана
доки ми живі – з нами ти |
| 53. |
Життя прожито. але як достойно…
ти, як завжди, крокуючи вперед,
пішов у вічність гордою ходою,
пізнавши істини прихований секрет |
| 54. |
Такого рідного, святого,
Такого доброго, як ти,
Такого щирого, простого
Вже нам ні коли не знайти |
| 55. |
Рідний наш, і вдень і вночі
Болить душа і плачуть очі
Сльози течуть не висихають,
А думи душу розривають |
| 56. |
Товаришами все забудеться
І сум і горе — все пройде,
А серце матері розбите
Ніде спокою не знайде |
| 57. |
Життя , тобі наш любий сину й брате
Подарувало дуже мало літ,
А замість щастя, радості надії,
Дало в дарунок цей граніт |
| 58. |
Болить душа сльози ллються
І горю нашому нема кінця
В життя Вас більше не вернуть
Бо сил таких, на жаль, нема |
| 59. |
Вода твої очі закрила
Зберегти тебе ми не змогли
Спи сном спокійним, наш сину милий
Ти нас за все, за все простин |
| 60. |
Спи спокійно наша люба,
Взята волею судьби
Хай наш сум, безмірна туга
Не тривожать твої сни |
| 61. |
В той день, коли весна буяла,
А серце так хотіло жити,
Тебе, наш дорогенький, не стало
І ми не в силах щось змінить |
| 62. |
Було так добре і радісно нам жити
Коли б Ви мамо разом з нами
Ніхто в житті не зможе замінити
Хорошої та люблячої мами |
| 63. |
Була для нас неначе пташка
Мов щебетливий соловей
Без тебе нам і сумно й важко
А серце плаче ніч і день |
| 64. |
Чекаєм, синку, ми тебе щодня
Що прийдеш ти до рідного порогу
Та не приходиш, бо сира земля
Закрила назавжди тобі дорогу |
| 65. |
Ти нас покинув дуже рано
В житті немає вороття
І кров з невидимої рани
Буде текти усе життя |
| 66. |
Ти був для нас неначе пташка,
Мов щебетливий соловей,
Без тебе нам і сумной тяжко
І серце плаче ніч і день |
| 67. |
Свята Марія, мати Божа,
молись за нас, грішних,
нині і в годину смерті нашої
амінь |
| 68. |
Тихо гілки не шуміть
дитя моє не будіть
хто відповість нам для чого
землю покинула ти
молімо господа бога
душу твою берегти |
| 69. |
Душа моя плаче, душа моя рветься,
та сльози не ринуть потоком буйним.
мені до очей не доходять сльози,
бо сушить їх туга, вогнем запальним |
| 70. |
В скорботі голови схиляємо,
сумуємо, любим, пам`ятаємо
від дітей та онуків |
| 71. |
Не плач, мамо, не журися,
бо вже твій син оженився.
знайшов собі панночку
в тихім полі земляночку |
| 72. |
Хай ангел Господній
хранить твою душу,
хай царство небесне
Господь тобі дасть |
| 73. |
Пішов від нас ти дуже рано
Ніхто не зміг тебе спасти
Яка глибока в серці рана
Поки живі ми _ з нами ти |
| 74. |
Не стримати сліз нам ніколи,
Бо важко повірити в те,
Що ти не прийдеш вже додому.
Твій дім тепер — небо святе…
Любимо, пам’ятаємо, сумуємо. |
| 75. |
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних. |
| 76. |
Слова й сльози неспроможні передати
всю глибину нашого горя. |
| 77. |
Блаженні плачучі:
тому що вони утішаться. |
| 78. |
І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя. |
| 79. |
Ти завжди в пам’яті нашій. |
| 80. |
Смерть є всьому заспокоєння. |
| 81. |
Отче, у руки твої
передаю дух мій. |
| 82. |
Словами не висловити,
слізьми не виплакати
Наше горе. |
| 83. |
Ти завжди в наших серцях. |
| 84. |
Ти пішов з життя, а із серця — ні. |
| 85. |
Світлий, чистий образ твій завжди з нами. |
| 86. |
Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто любить і тужить. |
| 87. |
Отче наш, що еси на небесах!
Нехай святиться ім’я твоє,
нехай прийде царство твоє,
нехай буде воля твоя,
як на небі, так і на землі
Хліб наш насущний дай нам днесь:
І прости нам борги наші,
як і ми прощаємо боржникам нашім
Не введи нас у спокусу,
але ізбав нас від лукавого
бо твоє єсть царство і сила,
і слава Отця і Сина, і Святого Духа
нині і повсякчас, і навіки-віків
Амінь |
| 88. |
Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо. |
| 89. |
Немає більше горя, ніж гіркота від втрати. |
| 90. |
Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть. |
| 91. |
Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях. |
| 92. |
Не виразити словами всієї скорботи й суму,
У серцях і пам’яті завжди ти з нами. |
| 93. |
Спи, донечко, улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно. |
| 94. |
Спасибі за разом прожиті роки… |
| 95. |
Спи спокійно, дорогий сину. |
| 96. |
В серцях людей залишив слід,
Пам’ять про тебе вічно жива. |
| 97. |
Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях. |
| 98. |
Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого — будемо вічно любити. |
| 99. |
«Я дівчиною, нареченою вмерла…» |
| 100. |
«Нарешті щасливий» |
| 101. |
Людині, котра побачила ангела.
«Поспішайте робити добро!» |
| 102. |
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами. |
| 103. |
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати. |
| 104. |
Все було в ньому — душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія. |
| 105. |
Світлий образ твій у пам’яті нашій. |
| 106. |
Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Забрав наше щастя й радість. |
| 107. |
Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина …………… Ви мені не будіть! |
| 108. |
Ангеле мій рідний, вибач – винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою. |
| 109. |
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами. |
| 110. |
Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. |
| 111. |
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі. |
| 112. |
І серцю боляче, і горю немає кінця. |
| 113. |
Пробач!
Ще побачимось знову з тобою. |
| 114. |
Чому так рано нас залишив,
Так рано в вічність відійшов? |
| 115. |
Лежав би ти — читав би я. |
| 116. |
Яким же жартом є наше земне життя!
Так думав я. Тепер же — я це знаю. |
| 117. |
Вічно буде за тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся. |
| 118. |
Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити. |
| 119. |
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних. |
| 120. |
Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий. |
| 121. |
І віддячить Господь за справу твою,
І буде тобі повна нагорода від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами! |
| 122. |
Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою… |
| 123. |
Що це за пам’ятник, котрий я зараз бачу?
Це могила людини Божої! |
| 124. |
У вічній пам’яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої! |
| 125. |
Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам’ятаємо і тужимо. |
| 126. |
Спорожніла без тебе земля. |
| 127. |
Був праведний і непорочний і ходив перед Богом! |
| 128. |
Повернути не можна,
Забути неможливо. |
| 129. |
Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя. |
| 130. |
Ось і ВСЕ. |
| 131. |
Ти завжди в пам’яті нашій. |
| 132. |
Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто жити перестає. |
| 133. |
Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль. |
| 134. |
Ти пам’ять щастя,
Яке зникло геть. |
| 135. |
Земний шлях короткий,
Пам’ять вічна. |
| 136. |
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і тужить.
Немає таких слів, щоб виразити
Весь біль і скорботу душі нашої. |
| 137. |
Тепло душі твоєї
залишилось разом з нами.
І серцю боляче,
I горю немає кінця. |
| 138. |
Любимо тебе,
і в пам’яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам’ять про тебе вічно жива. |
| 139. |
Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло?
Ти, Господи вчинив,
Що завгодно тобі. |
| 140. |
Люблячі тебе |
| 141. |
В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій. |
| 142. |
Дорогій, милій мамі. І буде воля твоя.
«Я зник, утік. Бувайте здорові — надіє і доле! Нічого мені з вами робити, грайте іншими» (На саркофазі Антонія). |
| 143. |
«Тут упокоївся Джонатан Свіфт, декан церкви, і жорстоке обурення вже не може терзати його серце. Іди, мандрівнику, наслідуй, якщо можеш, ревного поборника мужньої свободи» (На могилі Дж. Свіфта). |
| 144. |
«Голим прийшов на землю, голим пішов під землю» (Поширена галицька епітафія XVII ст. ). |
| 145. |
«Жниво велике, а женців мало. Так благайте Господа, щоб вислав робітників на жниво своє». |
| 146. |
«Много сіяв я знатністю, властію і доблестю, а як помер, так з убогим старцем зрівнявся і за широкі свої лани сім ступнів землі узяв. Не дивуйся тому, читачу, бо й тобі те ж буде, нерівні на світ приходимо, а рівними помираємо» (Епітафія, записана Паньком Кулішем). |
| 147. |
«Блаженні чисті серцем, яко тії Бога уздрять». |
| 148. |
«Боже! Милостив будь душі раба Твоєго». |
| 149. |
«Не буде ні хвороб, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне» (Епітафії, в основі яких лежать Біблійні вислови). |
| 150. |
«Світ ловив мене, але не спіймав» (На могилі Сковороди). |
| 151. |
«Слова його лились, текли і в серце падали глибоко і ніби тим вогнем пекли Холодні душі». (На могилі В. Ковалевського)
«Смерть — найкращий лікар всіх хвороб» (На могилі Свенцицького). |
| 152. |
«Мене вже серце не болить» (На могилі Н. Кобринської). |
| 153. |
«Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою… » (Поширена епітафія XIX ст. ). |
| 154. |
«Жив. Любив. Страждав» (На могилі Стендаля). |
| 155. |
«Гірким сміхом своїм засміюсь» (На могилі М. Гоголя). |
| 156. |
«Серцям розбитим — морок і тиша» (Напис на могилі самогубця XX ст.). |
| 157. |
«Не щебече соловейко… » (На могилі Садовської-Берліотті). |
| 158. |
«Не з ненавистю судіть, а з любов’ю, якщо хочете пізнати істину» (На могилі адвоката Ф. Плевако). |
| 159. |
«Ой, чом, чом, земле моя. Ти люба так мені… » (На могилі Б. Багана). |
| 160. |
«Я є воскресіння і життя. Хто вірить у мене, хоч би і вмер, житиме» (На могилі П. Коваля). |
| 161. |
«Боже, дай, щоб з тої крові, що землю зросила, ще зійшла нам добра воля і слава, і сила» (На стрілецькій могилі). |
| 162. |
«Я смертю вирізьбив: Ти стань і прочитай Одне святе є в світі — кров людей хоробрих. Одні живуть могили — Вірних Батьківщині» (Епітафія Юрія Липи). |
| 163. |
«Ваш вічний спокій — наш вічний смуток».
|
| 164. |
«Все, що було найдорожче для нас, поховано в цій могилі» (Галицька епітафія). |
| 165. |
«Я приєднався до більшості… » (Іронічна епітафія самогубця). |
| 166. |
«І горів, і палав, і страждав він для неї одної» (На могилі Ст. Бандери). |
| 167. |
«У могилі під хрестом Спить матуся вічним сном. Тихо, гілко, не шуми. Нашу маму не буди» (Поширені українські епітафії). |
| 168. |
«Зупинися, перехожий. Не топчи мій прах, Бачиш ти, що я вже вдома, А ти ще в гостях». |
| 169. |
«Знайшов я свою гавань — Ісуса. Плоть, світ — прощайте! Досить ви мене мучили. Тепер у мене надійний спокій» (Могильний напис XVIII ст.). |
| 170. |
«З глибини волаю до Тебе, Господи: визволи мене… ». |
| 171. |
«Праведний Ти, Господи, справедливі суди Твої… ». |
| 172. |
«Хай буде воля Твоя, Боже!» (Традиційна подільська епітафія) |
| 173. |
«Благословляю Господа всякчас» (Поширені галицькі епітафії). |
| 174. |
«І буде дух його із віку в вік сіяти, Серця цілющою водою покропляти, І рани гоїти і сльози обтирати… » (На могилі Пантелеймона Куліша). |
| 175. |
Життя — єдина мить; —
Для смерті — вічність ціла… |
| 176. |
А життя все летить, забирає літа;
Ти у серці лишивсь, мов зоря золота. |
| 177. |
Прости за те, що не зуміли
Тебе від смерті зберегти За те, що всі осиротіли За все, за все ти нас порости |
| 178. |
Вічна пам’ять і важкий біль втрати
назавжди залишаться в наших серцях. |
| 179. |
Була для нас ти наче пташка
Мов щебетливий соловей Без тебе сумно нам і важко І серце плаче кожен день. |
| 180. |
Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою А вітер тихенько шепоче Про долю нещасну твою. |
| 181. |
Любий татку наш,
Не довго жив ти з нами Любов, печаль і біль в душі Лишив ти нам і мамі. |
| 182. |
Чому передчасно закрилися очі
Чому біль і туга замовкли в устах І в росяні ранки, і в зоряні ночі Ми спогад про вас сховаєм в серцях. |
| 183. |
Немає горя більшого на світі
Коли від нас навік відходять діти. |
| 184. |
Доки батько живий
Доки мати жива Не встигаєш казати Найтепліші слова… |
| 185. |
Так скоро пішла ти від нас
Залишивши сльози навіки Люба мамо; дружина моя — Не забудемо тебе ми повіки. |
| 186. |
Біль серце стискає
Гірко плаче душа Важчого горя немає Як втрата твого життя. |
| 187. |
У тужні ми кожну хвилину
Твоє згадуємо світле ім’я, Спи спокійно наша люба дитино Нехай легкою тобі буде земля. |
| 188. |
Чим виміряти горе
Що так раптово спіткало мене Як заставити серце повірити Що на світі вже немає тебе. |
| 189. |
Пішла ти донечко від нас
В самому розквіті життя, І в нашій пам’яті навіки Тобі не буде забуття. |
| 190. |
Ще жити багато
На думці було, І може прожив би, Та сонце зайшло… |
| 191. |
Де взяти стільки слів
Щоб висловити тугу Де взяти стільки сліз Щоб виплакати горе. |
| 192. |
Відлітають лелеки у вирій
І журливо так кличуть мене, Але дім мій — темна могила Не пускає до доньки (сина, родини) і друзів мене.
Пам`ятаємо, любимо повік. |
| 193. |
Ти пішов з життя занадто рано,
Невимовний залишивши біль.
Спи, спокійно, наша біль і рана,
Пам`ять про тебе живе завжди. |
| 194. |
Не вимовить горя, не виплакать сліз.
Ти радість навічно із дому уніс. |
| 195. |
Назавжди ти пішов з життя
Туди, звідкіль немає вороття.
Тужливі дзвони линуть звідусіль.
Стискає серце невимовний біль. |
| 196. |
Вогонь життя неждано згас
Печаль і смуток серце ранять Низький уклін тобі від нас І вічна пам’ять… |
| 197. |
Ми прийдемо сюди,
Покладемо тут квіти,
Дуже важко, рідненька,
Нам без тебе прoжити. |
| 198. |
Скорботу серця сльозами не пролити,
Сирій могилі горя не зрозуміти. |
| 199. |
Не висохнуть сльози жалю, вітри не розвіють печалі. |
| 200. |
В серці ти завжди живеш, бо для нас ти найдорожчий в світі. |
| 201. |
Неждано і рано пішла ти з життя, залишила біль ти у наших серцях. |
| 202. |
Такої милої, святої, такої доброї, як ти, такої щедрої, простої нам вже ніколи не знайти. |
| 203. |
В той день навкруг життя буяло,
А серце так хотіло жити,
Тебе в нас, дорогесенька не стало
І ми не в силах щось зробити… |
| 204. |
Не стерти нам біль гіркими сльозами.
Пішов ти від нас, але вічно ти з нами. |
| 205. |
Як рано погасло життя,
Як скоро закрилися очі.
З тобою всі наші чуття.
Сумуємо щодня і щоночі. |
| |
ЭПИТАФИИ НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ
|
| 206. |
Помним, любим, скорбим… |
| 207. |
Нет больше горя, чем горечь от утраты. |
| 208. |
Вечная (светлая) память о тебе навсегда останется в наших сердцах. |
| 209. |
Одной звездой стало меньше на земле,
Одной звездой стало больше не небе. |
| 210. |
Живой (живым) тебя представить так легко,
Что в смерть твою поверить невозможно. |
| 211. |
Из жизни ты ушел мгновенно, а боль осталась навсегда. |
| 212. |
Мне пусто на земле без тебя. |
| 213. |
Вечная память о тебе в сердцах родных. |
| 214. |
Прости, что жизнь твою я не спасла, весь век не будет мне покоя.
Не хватит сил, не хватит слез, чтобы измерить мое горе. |
| 215. |
Тому, кто дорог был при жизни, от тех, кто любит и скорбит. |
| 216. |
Не высказать горе, не выплакать слез,
Ты счастье и радость из дома унес. |
| 217. |
Нет таких слов, чтобы выразить всю боль и скорбь души нашей. |
| 218. |
Тепло души твоей осталось вместе с нами. |
| 219. |
Мы все отдали бы, кусочек сердца своего,
Лишь вновь забилось бы твое. |
| 220. |
Нашу боль не измерить и в слезах не излить
Мы тебя как живого (живую) будем вечно любить. |
| 221. |
Ты всегда в памяти нашей. |
| 222. |
Спасибо за вместе прожитые годы. |
| 223. |
Вечная память о тебе. |
| 224. |
И сердцу больно, и горю нет покоя. |
| 225. |
Никто не смог тебя спасти, ушел (ушла) из жизни очень рано,
Но светлый образ твой родной мы будем помнить постоянно. |
| 226. |
Из жизни ты ушла (ушел) непостижимо рано,
Родителей печаль гнетет и в сердцах их кровоточит рана,
Сынишка твой растет, не зная слова «мама» («папа»). |
| 227. |
Как капли росы на розах, на щеках наших слезы, спи спокойно,
Милый(ая) , все тебя мы помним, любим и скорбим. |
| 228. |
Остановило время бег и боль всю душу сжало,
Ушел из жизни человек, каких на свете мало. |
| 229. |
Тебя уж нет, а мы верим, в душе у нас ты навсегда,
и боль свою от той потери не залечить нам никогда |
| 230. |
Не найти нам слов описать наше горе,
Не найти в мире силы, чтоб тебя подняла,
Наших слов не вместить даже в море,
Как жестока судьба, что тебя отняла. |
| 231. |
Все было в нем (ней) – душа, талант и красота,
искрилось все для нас, как светлая мечта. |
| 232. |
Как много нашего ушло с тобой, как много твоего осталось с нами. |
| 233. |
Не в силах горя превозмочь, утраты боль нести,
Никто не смог тебе помочь, прости нас (имя), прости.
|
| 234. |
Ушел (ушла) ты так рано, не простившись и не сказавши слова нам,
Как жить нам дальше, убедившись, что больше не вернешься к нам. |
| 235. |
Вечна будет о тебе слеза матери, грусть отца,
Одиночество брата, скорбь бабушки и дедушки. |
| 236. |
Спасибо за то, что ты жил (жила). |
| 237. |
Опустела без тебя земля. |
| 238. |
Сердце погасло, будто зарница, боль не притушит года,
Образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда. |
| 239. |
Одним цветком земля беднее стала,
Одной звездой богаче стали небеса. |
| 240. |
Ты ушел из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова.
Спи, родной, ты наша боль и рана, но память о тебе всегда жива. |
| 241. |
Прости, что нам под небом звездным к твоей плите носить цветы.
Прости, что нам остался воздух, каким не надышался (лась) ты. |
| 242. |
В сердцах людей оставив след своими добрыми делами,
Не говорим мы слова «нет», мы говорим: «Ты вечно с нами». |
| 243. |
Мы желаем тебе удачи в том неизвестном и новом мире,
Чтобы не было тебе одиноко, чтобы ангелы не отходили. |
| 244. |
Ты ушел (ла) из жизни, а из сердца – нет. |
| 245. |
Как хочется кричать от боли, что нет тебя на свете боле! |
| 246. |
Я не встречу тебя никогда, и я знаю – так будет всегда. |
| 247. |
И кончилась жизнь земная, все силы угасли в тебе,
Прощай же, родной наш любимый, вечная память тебе. |
| 248. |
Ты в нас, родной, как наша кровь,
И смерть не властна над тобой, пока на свете есть любовь! |
| 249. |
Спасибо тебе, мой ясный, за то, что ты был на свете! |
| 250. |
Ты нас покинула, родная, настал разлуки скорбный час.
Но все по-прежнему живая, ты в нашем сердце среди нас. |
| 251. |
Вы листочки не шумите, нашу маму не будите. |
| 252. |
Из жизни ты ушла мгновенно, нам боль осталась навсегда,
Но образ твой любимый нежный мы не забудем никогда. |
| 253. |
Какие мне найти слова, чтобы услышать ты могла
Моей души признание? И на какой струне сыграть,
Чтобы могла ты прибежать, как прежде, на свидание? |
| 254. |
Вся жизнь закончилась с тобою, нет жизни у тебя, и нет у нас,
Ушло из жизни самое родное, любимый сын, любимое дитя. |
| 255. |
Тебя я очень любила, тобою всегда жила,
Прости меня, сын мой милый, что я тебя не сберегла. |
| 256. |
Мы навеки, сыночек с тобой, Боже, душу его успокой |
| 257. |
Тебя я любил, мне тебя не забыть,
Тебя я и в вечности буду любить |
| 258. |
Ты жизнь свою прожил достойно, оставив память нам навек,
В безмолвном мире спи спокойно любимый нами человек. |
| 259. |
Прости, что мы свою любовь отдать тебе при жизни не решились,
Ты нам простил, от нас ушел, мы должниками вечными остались. |
| 260. |
С любимыми не расстаются, лишь рядом быть перестают. |
| 261. |
Любовь к тебе, родной сынок, умрет лишь вместе с нами,
И нашу боль, и нашу скорбь не выразить словами. |
| 262. |
Тебе, единому, неповторимому, склоняем головы свои. |
| 263. |
Не узнавай, куда я путь склонила,
В какой предел из жизни перешла, о, друг,
Я все земное совершила, я на земле любила и жила. |
| 264. |
Ты ушел из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова.
Спи, родной, ты наша боль и рана, но память о тебе всегда жива. |
| 265. |
Сердце все не верит в горькую утрату,
Будто ты не умер(ла), а ушел (ла) куда-то. |
| 266. |
Великой скорби не измерить, слезами горя не залить,
Тебя нет с нами, но навеки в сердцах ты наших будешь жить. |
| 267. |
Склонившись, стоим над твоею могилою, горячей слезой
Поливая цветы, не хочется верить, сын (отец) наш любимый,
Что в этой могиле находишься ты. |
| 268. |
Не слышно голоса родного, не видно добрых, милых глаз
Зачем судьба была жестока? Как рано ты ушел(ла) от нас. |
| 269. |
Горе нежданное, горе безмерное, самое главное в жизни —
Потеряно, жаль нам, что жизни нельзя повторить,
Чтобы тебе её вновь подарить. |
| 270. |
Любим тебя и в памяти нашей всегда ты жива. |
| 271. |
Спи спокойно, наш дорогой сын (отец) |
| 272. |
Пусть не гаснет огонь до конца и останется память о той,
Что для жизни будила сердца, а теперь нашла вечный покой. |
| 273. |
Тяжелая болезнь тебя сломила, ушел из жизни, не живя,
Родной, любимый наш сынок, как трудно жить нам без тебя. |
| 274. |
Мне так тебя не достает для полного человеческого счастья. |
| 275. |
Вам благодарны без конца, о Вас не забываем,
И души Ваши и сердца живыми вспоминаем. |
| 276. |
Иногда ангелы спускаются с небес,
Чтобы обогреть с твоим теплом и любовью,
Таким ангелом была ты, наша любимая девочка. |
| 277. |
Спи доченька любимая спокойно,
Ты свой короткий путь прошла честно и радостно. |
| 278. |
Мы очень тебя любим, наша доченька.
Ну почему тебя так рано скрыла ноченька |
| 279. |
Была ты звездочкой ясной, каким стал тусклым мир,
Когда звезда погасла. |
| 280. |
Ты был для нас пример для подражания,
Мы и сейчас живем, сверяясь по тебе.
К тебе, отец, приходим на свиданье
Советоваться в счастье и беде. |
| 281. |
Нет… Не ушли, а в детях повторились. |
| 282. |
Господь, мы отдаем тебе нашего самого маленького ангела. |
| 283. |
Разве мы могли подумать, что в этот день
Ты шагнешь из детства в вечность… |
| 284. |
Чудесное дитя, тебя несправедливая судьба мне не дала,
А только показала и сразу забрала. |
| 285. |
Ты словно ангел в небо взмыл, как мало с нами ты побыл… |
| 286. |
Нашему маленькому ангелу, вернувшемуся на небеса |
| 287. |
Успокойтесь, мама и папа!
Нежные ангелы охраняют мой сон. |
| 288. |
Нет, не смирюсь до самой смерти, со страшной ношей бытия
Что раньше взрослых гибнут дети, что умер ты, осталась я. |
| 289. |
Вас на земле не будет больше никогда,
Но Вы нам дали жизнь, взрастили
И здесь оставили как Ваше продолжение. |
| 290. |
Ты нам, мама, отдала свое тепло,
Верим, что душе твоей спокойно и светло. |
| 291. |
Не выразить словами всей скорби и печали,
В сердцах и памяти Вы (ты) с нами |
| 292. |
Тихо, деревья, листвой не шумите, мамочка спит, её не будите. |
| 293. |
Упала роза, сломленная ветром… |
| 294. |
Как жаль, что поздно мы поняли, как нам Вас не хватает… |
| 295. |
Их разлучила жизнь, но смерть соединила.
Две чистые души теперь в одной могиле |
| 296. |
Господи, со святыми упокой душу раба(ы) твоего(ей) (Имя) |
| 297. |
Тебя, малыш, лелеяли, растили, носили на руках,
В детсад водили. Поют тебе теперь, склонившись, ели
Прощание у вечной колыбели |
| 298. |
Блаженны чистые сердцем, ибо они Бога узрят. |
| 299. |
Покойся в Царствии Небесном. |
| 300. |
Спи с миром и моли Бога о нас |
| 301. |
Спите спокойно родные мои,
Памяти Вашей я (мы) жизнь свою посвящу (посвятим). |
| 302. |
Ангел, родной, прости, виноват (а),
Что не был(а) в час смерти рядом с тобой |
| 303. |
Мы приходим сюда, чтоб цветы положить
Очень трудно, родной (ая), без тебя нам прожить. |
| 304. |
Когда тебя забудут люди, забудут все твои друзья,
Тебя лишь сердце помнить будет, и этим сердцем буду я. |
