1.
|
Схиляють голови сумні.
Всі ваші діти, чоловік, онуки
Прийміть уклін наш до землі
І тугу вічної розлуки
|
2.
|
Завжди ти в пам’яті залишишся у нас,
І по життю ти будеш вічно з нами,
Улюблений наш батько, чоловік,
Дідусь рідненький. Ти для нас був самий!..
|
3.
|
Щем втрати люблячого чоловіка,
Турботливого татка й дідуся
Назавжди в наших люблячих серцях…
|
4.
|
Хто був нам найдорожчим за життя,
Завжди про тебе пам’ять дорога.
|
5.
|
Любила тебе і пишалась тобою,
Завжди ти у пам’яті будеш зі мною.
|
6.
|
Ти життя любив, ти поспішав,
Ти багато хотів встигнути,
Але не дано тобі долею було
Себе жаліти ….
|
7.
|
Для всіх Сонце світить,
Усіх зігріває…
Лежу я в могилі –
Мене вже немає…
|
8.
|
Дай Бог, щоб у світі новім
Ти не був одинокий,
Дай Бог, щоб той світ лиш
Приніс тобі спокій.
|
9.
|
Ти пішла назавжди, але ми тебе пам’ятаємо і любимо.
|
10.
|
Біль втрати важка,
Скільки сліз, скільки слів!
|
11.
|
Пішов ти до батька,
Пішов до братів…
Прожив життя своє ти і пішов навіки,
Лишивши добрі спогади й ім’я.
Так спи спокійно, безтурботно, рідний!
Завжди з тобою вся твоя сім’я …
|
12.
|
В один день, в одну мить
Все життя обірвалося,
Лише горе й печаль
В моїм серці зосталися…
|
13.
|
Спи, лежи, наш дідусь.
Ти заснув навіки.
Спати, спати тобі
Довгі, довгі роки.
|
14.
|
Я підкорилася волі Бога,
Хай буде так.
Амінь
|
15.
|
У наших серцях
Вічна скорбота
І любов до тебе
|
16.
|
Ти пішов з життя, але в серці — зостався.
|
17.
|
Твій світлий, чистий образ завжди з нами.
|
18.
|
До твоєї могили ніколи
Наша стежка не заросте.
Рідний образ твій милий
Нас до тебе завжди приведе.
|
19.
|
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить, пам’ятає і сумує…
|
20.
|
Немає горя більшого, як гіркота від втрати.
|
21.
|
Ви, листочки, не шуміть,
Нашу маму не будіть.
|
22.
|
Ти нас залишила, рідненька.
Настав розлуки страшний час.
Але жива ти, як раніше –
Ти в нашім серці серед нас.
|
23.
|
Хоч обірвалося життя, а ти живеш!
У наших помислах живеш і будеш жити.
Ти вміла справді мріяти й любити…
Ми пам’ятаємо, ріднесенька, тебе!
|
24.
|
Зла смерть підкралася до мене,
Я назавжди пішов від вас.
Ох, як хотілося б пожити…
Та вже не час, та вже не час…
|
25.
|
Любов до тебе, рідний сину,
Помре, дитинко, разом з нами.
І весь той біль, скорботу нашу
Не висловиш ніякими словами.
|
26.
|
Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш життю порадіти.
|
27.
|
Спи, донечко ріднесенька, спокійно
Ти свій короткий шлях пройшла
Чесно і радісно…
|
28.
|
В серцях людей залишив слід,
І вічну пам’ять про себе.
|
29.
|
Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.
|
30.
|
З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм…
|
31.
|
Горе страшне, біль і сум!
Пішла ти з життя напочатку дороги.
Шкода, що його не можливо вернуть,
Як жаль, що жила ти недовго…
|
32.
|
Біль і сум за тобою
Сльозами не змити.
Ми тебе, як живого,
Будем вічно любити.
|
33.
|
Я тебе виростила, але не зберегла.
А тепер могила збереже тебе.
|
34.
|
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами
|
35.
|
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати
|
36.
|
Все було в ньому —
Душа, талант і краса.
|
37.
|
Світлий образ твій у пам’яті нашій
|
38.
|
З життя ти пішла так рано,
І в наших серцях залишилась рана,
|
39.
|
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
|
40.
|
Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях
|
41.
|
Прости, що зоряним під небом
Нам букет на могилку нести
І дихати, рідний, повітрям,
Яким не надихався ти.
|
42.
|
Ви мене не кличте,
До вас не прийду.
Ви до мене не поспішайте,
Я вас почекаю.
|
43.
|
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
І серцю боляче, і горю немає кінця
|
44.
|
Вічно буде з тобою сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
|
45.
|
Всю нашу скорботу не зміряти,
Сльозами не допомогти.
Тебе нема з нами, та вічно
В серцях наших житимеш ти.
|
46.
|
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних
|
47.
|
Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.
|
48.
|
Забути не можна, повернути неможливо
|
49.
|
Ваш вічний сон – наш вічний сум
|
50.
|
Біль серце стискає, гірко плаче душа.
Більшого горя немає, як втрата, рідненька, твого життя
|
51.
|
Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царствії твоїм
|
52.
|
Пішов з життя ти дуже рано,
ніхто не зміг тебе спасти
глибока в серці нашім рана
доки ми живі – з нами ти
|
53.
|
Життя прожито. але як достойно…
ти, як завжди, крокуючи вперед,
пішов у вічність гордою ходою,
пізнавши істини прихований секрет
|
54.
|
Такого рідного, святого,
Такого доброго, як ти,
Такого щирого, простого
Вже нам ні коли не знайти
|
55.
|
Рідний наш, і вдень і вночі
Болить душа і плачуть очі
Сльози течуть не висихають,
А думи душу розривають
|
56.
|
Товаришами все забудеться
І сум і горе — все пройде,
А серце матері розбите
Ніде спокою не знайде
|
57.
|
Життя , тобі наш любий сину й брате
Подарувало дуже мало літ,
А замість щастя, радості надії,
Дало в дарунок цей граніт
|
58.
|
Болить душа сльози ллються
І горю нашому нема кінця
В життя Вас більше не вернуть
Бо сил таких, на жаль, нема
|
59.
|
Вода твої очі закрила
Зберегти тебе ми не змогли
Спи сном спокійним, наш сину милий
Ти нас за все, за все простин
|
60.
|
Спи спокійно наша люба,
Взята волею судьби
Хай наш сум, безмірна туга
Не тривожать твої сни
|
61.
|
В той день, коли весна буяла,
А серце так хотіло жити,
Тебе, наш дорогенький, не стало
І ми не в силах щось змінить
|
62.
|
Було так добре і радісно нам жити
Коли б Ви мамо разом з нами
Ніхто в житті не зможе замінити
Хорошої та люблячої мами
|
63.
|
Була для нас неначе пташка
Мов щебетливий соловей
Без тебе нам і сумно й важко
А серце плаче ніч і день
|
64.
|
Чекаєм, синку, ми тебе щодня
Що прийдеш ти до рідного порогу
Та не приходиш, бо сира земля
Закрила назавжди тобі дорогу
|
65.
|
Ти нас покинув дуже рано
В житті немає вороття
І кров з невидимої рани
Буде текти усе життя
|
66.
|
Ти був для нас неначе пташка,
Мов щебетливий соловей,
Без тебе нам і сумной тяжко
І серце плаче ніч і день
|
67.
|
Свята Марія, мати Божа,
молись за нас, грішних,
нині і в годину смерті нашої
амінь
|
68.
|
Тихо гілки не шуміть
дитя моє не будіть
хто відповість нам для чого
землю покинула ти
молімо господа бога
душу твою берегти
|
69.
|
Душа моя плаче, душа моя рветься,
та сльози не ринуть потоком буйним.
мені до очей не доходять сльози,
бо сушить їх туга, вогнем запальним
|
70.
|
В скорботі голови схиляємо,
сумуємо, любим, пам`ятаємо
від дітей та онуків
|
71.
|
Не плач, мамо, не журися,
бо вже твій син оженився.
знайшов собі панночку
в тихім полі земляночку
|
72.
|
Хай ангел Господній
хранить твою душу,
хай царство небесне
Господь тобі дасть
|
73.
|
Пішов від нас ти дуже рано
Ніхто не зміг тебе спасти
Яка глибока в серці рана
Поки живі ми _ з нами ти
|
74.
|
Не стримати сліз нам ніколи,
Бо важко повірити в те,
Що ти не прийдеш вже додому.
Твій дім тепер — небо святе…
Любимо, пам’ятаємо, сумуємо.
|
75.
|
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
|
76.
|
Слова й сльози неспроможні передати
всю глибину нашого горя.
|
77.
|
Блаженні плачучі:
тому що вони утішаться.
|
78.
|
І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя.
|
79.
|
Ти завжди в пам’яті нашій.
|
80.
|
Смерть є всьому заспокоєння.
|
81.
|
Отче, у руки твої
передаю дух мій.
|
82.
|
Словами не висловити,
слізьми не виплакати
Наше горе.
|
83.
|
Ти завжди в наших серцях.
|
84.
|
Ти пішов з життя, а із серця — ні.
|
85.
|
Світлий, чистий образ твій завжди з нами.
|
86.
|
Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто любить і тужить.
|
87.
|
Отче наш, що еси на небесах!
Нехай святиться ім’я твоє,
нехай прийде царство твоє,
нехай буде воля твоя,
як на небі, так і на землі
Хліб наш насущний дай нам днесь:
І прости нам борги наші,
як і ми прощаємо боржникам нашім
Не введи нас у спокусу,
але ізбав нас від лукавого
бо твоє єсть царство і сила,
і слава Отця і Сина, і Святого Духа
нині і повсякчас, і навіки-віків
Амінь
|
88.
|
Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.
|
89.
|
Немає більше горя, ніж гіркота від втрати.
|
90.
|
Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть.
|
91.
|
Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях.
|
92.
|
Не виразити словами всієї скорботи й суму,
У серцях і пам’яті завжди ти з нами.
|
93.
|
Спи, донечко, улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно.
|
94.
|
Спасибі за разом прожиті роки…
|
95.
|
Спи спокійно, дорогий сину.
|
96.
|
В серцях людей залишив слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.
|
97.
|
Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.
|
98.
|
Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого — будемо вічно любити.
|
99.
|
«Я дівчиною, нареченою вмерла…»
|
100.
|
«Нарешті щасливий»
|
101.
|
Людині, котра побачила ангела.
«Поспішайте робити добро!»
|
102.
|
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.
|
103.
|
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.
|
104.
|
Все було в ньому — душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.
|
105.
|
Світлий образ твій у пам’яті нашій.
|
106.
|
Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Забрав наше щастя й радість.
|
107.
|
Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина …………… Ви мені не будіть!
|
108.
|
Ангеле мій рідний, вибач – винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.
|
109.
|
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
|
110.
|
Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
|
111.
|
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
|
112.
|
І серцю боляче, і горю немає кінця.
|
113.
|
Пробач!
Ще побачимось знову з тобою.
|
114.
|
Чому так рано нас залишив,
Так рано в вічність відійшов?
|
115.
|
Лежав би ти — читав би я.
|
116.
|
Яким же жартом є наше земне життя!
Так думав я. Тепер же — я це знаю.
|
117.
|
Вічно буде за тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
|
118.
|
Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.
|
119.
|
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
|
120.
|
Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.
|
121.
|
І віддячить Господь за справу твою,
І буде тобі повна нагорода від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами!
|
122.
|
Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою…
|
123.
|
Що це за пам’ятник, котрий я зараз бачу?
Це могила людини Божої!
|
124.
|
У вічній пам’яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої!
|
125.
|
Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам’ятаємо і тужимо.
|
126.
|
Спорожніла без тебе земля.
|
127.
|
Був праведний і непорочний і ходив перед Богом!
|
128.
|
Повернути не можна,
Забути неможливо.
|
129.
|
Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.
|
130.
|
Ось і ВСЕ.
|
131.
|
Ти завжди в пам’яті нашій.
|
132.
|
Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто жити перестає.
|
133.
|
Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.
|
134.
|
Ти пам’ять щастя,
Яке зникло геть.
|
135.
|
Земний шлях короткий,
Пам’ять вічна.
|
136.
|
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і тужить.
Немає таких слів, щоб виразити
Весь біль і скорботу душі нашої.
|
137.
|
Тепло душі твоєї
залишилось разом з нами.
І серцю боляче,
I горю немає кінця.
|
138.
|
Любимо тебе,
і в пам’яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.
|
139.
|
Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло?
Ти, Господи вчинив,
Що завгодно тобі.
|
140.
|
Люблячі тебе
|
141.
|
В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій.
|
142.
|
Дорогій, милій мамі. І буде воля твоя.
«Я зник, утік. Бувайте здорові — надіє і доле! Нічого мені з вами робити, грайте іншими» (На саркофазі Антонія).
|
143.
|
«Тут упокоївся Джонатан Свіфт, декан церкви, і жорстоке обурення вже не може терзати його серце. Іди, мандрівнику, наслідуй, якщо можеш, ревного поборника мужньої свободи» (На могилі Дж. Свіфта).
|
144.
|
«Голим прийшов на землю, голим пішов під землю» (Поширена галицька епітафія XVII ст. ).
|
145.
|
«Жниво велике, а женців мало. Так благайте Господа, щоб вислав робітників на жниво своє».
|
146.
|
«Много сіяв я знатністю, властію і доблестю, а як помер, так з убогим старцем зрівнявся і за широкі свої лани сім ступнів землі узяв. Не дивуйся тому, читачу, бо й тобі те ж буде, нерівні на світ приходимо, а рівними помираємо» (Епітафія, записана Паньком Кулішем).
|
147.
|
«Блаженні чисті серцем, яко тії Бога уздрять».
|
148.
|
«Боже! Милостив будь душі раба Твоєго».
|
149.
|
«Не буде ні хвороб, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне» (Епітафії, в основі яких лежать Біблійні вислови).
|
150.
|
«Світ ловив мене, але не спіймав» (На могилі Сковороди).
|
151.
|
«Слова його лились, текли і в серце падали глибоко і ніби тим вогнем пекли Холодні душі». (На могилі В. Ковалевського)
«Смерть — найкращий лікар всіх хвороб» (На могилі Свенцицького).
|
152.
|
«Мене вже серце не болить» (На могилі Н. Кобринської).
|
153.
|
«Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою… » (Поширена епітафія XIX ст. ).
|
154.
|
«Жив. Любив. Страждав» (На могилі Стендаля).
|
155.
|
«Гірким сміхом своїм засміюсь» (На могилі М. Гоголя).
|
156.
|
«Серцям розбитим — морок і тиша» (Напис на могилі самогубця XX ст.).
|
157.
|
«Не щебече соловейко… » (На могилі Садовської-Берліотті).
|
158.
|
«Не з ненавистю судіть, а з любов’ю, якщо хочете пізнати істину» (На могилі адвоката Ф. Плевако).
|
159.
|
«Ой, чом, чом, земле моя. Ти люба так мені… » (На могилі Б. Багана).
|
160.
|
«Я є воскресіння і життя. Хто вірить у мене, хоч би і вмер, житиме» (На могилі П. Коваля).
|
161.
|
«Боже, дай, щоб з тої крові, що землю зросила, ще зійшла нам добра воля і слава, і сила» (На стрілецькій могилі).
|
162.
|
«Я смертю вирізьбив: Ти стань і прочитай Одне святе є в світі — кров людей хоробрих. Одні живуть могили — Вірних Батьківщині» (Епітафія Юрія Липи).
|
163.
|
«Ваш вічний спокій — наш вічний смуток».
|
164.
|
«Все, що було найдорожче для нас, поховано в цій могилі» (Галицька епітафія).
|
165.
|
«Я приєднався до більшості… » (Іронічна епітафія самогубця).
|
166.
|
«І горів, і палав, і страждав він для неї одної» (На могилі Ст. Бандери).
|
167.
|
«У могилі під хрестом Спить матуся вічним сном. Тихо, гілко, не шуми. Нашу маму не буди» (Поширені українські епітафії).
|
168.
|
«Зупинися, перехожий. Не топчи мій прах, Бачиш ти, що я вже вдома, А ти ще в гостях».
|
169.
|
«Знайшов я свою гавань — Ісуса. Плоть, світ — прощайте! Досить ви мене мучили. Тепер у мене надійний спокій» (Могильний напис XVIII ст.).
|
170.
|
«З глибини волаю до Тебе, Господи: визволи мене… ».
|
171.
|
«Праведний Ти, Господи, справедливі суди Твої… ».
|
172.
|
«Хай буде воля Твоя, Боже!» (Традиційна подільська епітафія)
|
173.
|
«Благословляю Господа всякчас» (Поширені галицькі епітафії).
|
174.
|
«І буде дух його із віку в вік сіяти, Серця цілющою водою покропляти, І рани гоїти і сльози обтирати… » (На могилі Пантелеймона Куліша).
|
175.
|
Життя — єдина мить; —
Для смерті — вічність ціла…
|
176.
|
А життя все летить, забирає літа;
Ти у серці лишивсь, мов зоря золота.
|
177.
|
Прости за те, що не зуміли
Тебе від смерті зберегти За те, що всі осиротіли За все, за все ти нас порости
|
178.
|
Вічна пам’ять і важкий біль втрати
назавжди залишаться в наших серцях.
|
179.
|
Була для нас ти наче пташка
Мов щебетливий соловей Без тебе сумно нам і важко І серце плаче кожен день.
|
180.
|
Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою А вітер тихенько шепоче Про долю нещасну твою.
|
181.
|
Любий татку наш,
Не довго жив ти з нами Любов, печаль і біль в душі Лишив ти нам і мамі.
|
182.
|
Чому передчасно закрилися очі
Чому біль і туга замовкли в устах І в росяні ранки, і в зоряні ночі Ми спогад про вас сховаєм в серцях.
|
183.
|
Немає горя більшого на світі
Коли від нас навік відходять діти.
|
184.
|
Доки батько живий
Доки мати жива Не встигаєш казати Найтепліші слова…
|
185.
|
Так скоро пішла ти від нас
Залишивши сльози навіки Люба мамо; дружина моя — Не забудемо тебе ми повіки.
|
186.
|
Біль серце стискає
Гірко плаче душа Важчого горя немає Як втрата твого життя.
|
187.
|
У тужні ми кожну хвилину
Твоє згадуємо світле ім’я, Спи спокійно наша люба дитино Нехай легкою тобі буде земля.
|
188.
|
Чим виміряти горе
Що так раптово спіткало мене Як заставити серце повірити Що на світі вже немає тебе.
|
189.
|
Пішла ти донечко від нас
В самому розквіті життя, І в нашій пам’яті навіки Тобі не буде забуття.
|
190.
|
Ще жити багато
На думці було, І може прожив би, Та сонце зайшло…
|
191.
|
Де взяти стільки слів
Щоб висловити тугу Де взяти стільки сліз Щоб виплакати горе.
|
192.
|
Відлітають лелеки у вирій
І журливо так кличуть мене, Але дім мій — темна могила Не пускає до доньки (сина, родини) і друзів мене.
Пам`ятаємо, любимо повік.
|
193.
|
Ти пішов з життя занадто рано,
Невимовний залишивши біль.
Спи, спокійно, наша біль і рана,
Пам`ять про тебе живе завжди.
|
194.
|
Не вимовить горя, не виплакать сліз.
Ти радість навічно із дому уніс.
|
195.
|
Назавжди ти пішов з життя
Туди, звідкіль немає вороття.
Тужливі дзвони линуть звідусіль.
Стискає серце невимовний біль.
|
196.
|
Вогонь життя неждано згас
Печаль і смуток серце ранять Низький уклін тобі від нас І вічна пам’ять…
|
197.
|
Ми прийдемо сюди,
Покладемо тут квіти,
Дуже важко, рідненька,
Нам без тебе прoжити.
|
198.
|
Скорботу серця сльозами не пролити,
Сирій могилі горя не зрозуміти.
|
199.
|
Не висохнуть сльози жалю, вітри не розвіють печалі.
|
200.
|
В серці ти завжди живеш, бо для нас ти найдорожчий в світі.
|
201.
|
Неждано і рано пішла ти з життя, залишила біль ти у наших серцях.
|
202.
|
Такої милої, святої, такої доброї, як ти, такої щедрої, простої нам вже ніколи не знайти.
|
203.
|
В той день навкруг життя буяло,
А серце так хотіло жити,
Тебе в нас, дорогесенька не стало
І ми не в силах щось зробити…
|
204.
|
Не стерти нам біль гіркими сльозами.
Пішов ти від нас, але вічно ти з нами.
|
205.
|
Як рано погасло життя,
Як скоро закрилися очі.
З тобою всі наші чуття.
Сумуємо щодня і щоночі.
|
|
ЭПИТАФИИ НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ
|
206.
|
Помним, любим, скорбим…
|
207.
|
Нет больше горя, чем горечь от утраты.
|
208.
|
Вечная (светлая) память о тебе навсегда останется в наших сердцах.
|
209.
|
Одной звездой стало меньше на земле,
Одной звездой стало больше не небе.
|
210.
|
Живой (живым) тебя представить так легко,
Что в смерть твою поверить невозможно.
|
211.
|
Из жизни ты ушел мгновенно, а боль осталась навсегда.
|
212.
|
Мне пусто на земле без тебя.
|
213.
|
Вечная память о тебе в сердцах родных.
|
214.
|
Прости, что жизнь твою я не спасла, весь век не будет мне покоя.
Не хватит сил, не хватит слез, чтобы измерить мое горе.
|
215.
|
Тому, кто дорог был при жизни, от тех, кто любит и скорбит.
|
216.
|
Не высказать горе, не выплакать слез,
Ты счастье и радость из дома унес.
|
217.
|
Нет таких слов, чтобы выразить всю боль и скорбь души нашей.
|
218.
|
Тепло души твоей осталось вместе с нами.
|
219.
|
Мы все отдали бы, кусочек сердца своего,
Лишь вновь забилось бы твое.
|
220.
|
Нашу боль не измерить и в слезах не излить
Мы тебя как живого (живую) будем вечно любить.
|
221.
|
Ты всегда в памяти нашей.
|
222.
|
Спасибо за вместе прожитые годы.
|
223.
|
Вечная память о тебе.
|
224.
|
И сердцу больно, и горю нет покоя.
|
225.
|
Никто не смог тебя спасти, ушел (ушла) из жизни очень рано,
Но светлый образ твой родной мы будем помнить постоянно.
|
226.
|
Из жизни ты ушла (ушел) непостижимо рано,
Родителей печаль гнетет и в сердцах их кровоточит рана,
Сынишка твой растет, не зная слова «мама» («папа»).
|
227.
|
Как капли росы на розах, на щеках наших слезы, спи спокойно,
Милый(ая) , все тебя мы помним, любим и скорбим.
|
228.
|
Остановило время бег и боль всю душу сжало,
Ушел из жизни человек, каких на свете мало.
|
229.
|
Тебя уж нет, а мы верим, в душе у нас ты навсегда,
и боль свою от той потери не залечить нам никогда
|
230.
|
Не найти нам слов описать наше горе,
Не найти в мире силы, чтоб тебя подняла,
Наших слов не вместить даже в море,
Как жестока судьба, что тебя отняла.
|
231.
|
Все было в нем (ней) – душа, талант и красота,
искрилось все для нас, как светлая мечта.
|
232.
|
Как много нашего ушло с тобой, как много твоего осталось с нами.
|
233.
|
Не в силах горя превозмочь, утраты боль нести,
Никто не смог тебе помочь, прости нас (имя), прости.
|
234.
|
Ушел (ушла) ты так рано, не простившись и не сказавши слова нам,
Как жить нам дальше, убедившись, что больше не вернешься к нам.
|
235.
|
Вечна будет о тебе слеза матери, грусть отца,
Одиночество брата, скорбь бабушки и дедушки.
|
236.
|
Спасибо за то, что ты жил (жила).
|
237.
|
Опустела без тебя земля.
|
238.
|
Сердце погасло, будто зарница, боль не притушит года,
Образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда.
|
239.
|
Одним цветком земля беднее стала,
Одной звездой богаче стали небеса.
|
240.
|
Ты ушел из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова.
Спи, родной, ты наша боль и рана, но память о тебе всегда жива.
|
241.
|
Прости, что нам под небом звездным к твоей плите носить цветы.
Прости, что нам остался воздух, каким не надышался (лась) ты.
|
242.
|
В сердцах людей оставив след своими добрыми делами,
Не говорим мы слова «нет», мы говорим: «Ты вечно с нами».
|
243.
|
Мы желаем тебе удачи в том неизвестном и новом мире,
Чтобы не было тебе одиноко, чтобы ангелы не отходили.
|
244.
|
Ты ушел (ла) из жизни, а из сердца – нет.
|
245.
|
Как хочется кричать от боли, что нет тебя на свете боле!
|
246.
|
Я не встречу тебя никогда, и я знаю – так будет всегда.
|
247.
|
И кончилась жизнь земная, все силы угасли в тебе,
Прощай же, родной наш любимый, вечная память тебе.
|
248.
|
Ты в нас, родной, как наша кровь,
И смерть не властна над тобой, пока на свете есть любовь!
|
249.
|
Спасибо тебе, мой ясный, за то, что ты был на свете!
|
250.
|
Ты нас покинула, родная, настал разлуки скорбный час.
Но все по-прежнему живая, ты в нашем сердце среди нас.
|
251.
|
Вы листочки не шумите, нашу маму не будите.
|
252.
|
Из жизни ты ушла мгновенно, нам боль осталась навсегда,
Но образ твой любимый нежный мы не забудем никогда.
|
253.
|
Какие мне найти слова, чтобы услышать ты могла
Моей души признание? И на какой струне сыграть,
Чтобы могла ты прибежать, как прежде, на свидание?
|
254.
|
Вся жизнь закончилась с тобою, нет жизни у тебя, и нет у нас,
Ушло из жизни самое родное, любимый сын, любимое дитя.
|
255.
|
Тебя я очень любила, тобою всегда жила,
Прости меня, сын мой милый, что я тебя не сберегла.
|
256.
|
Мы навеки, сыночек с тобой, Боже, душу его успокой
|
257.
|
Тебя я любил, мне тебя не забыть,
Тебя я и в вечности буду любить
|
258.
|
Ты жизнь свою прожил достойно, оставив память нам навек,
В безмолвном мире спи спокойно любимый нами человек.
|
259.
|
Прости, что мы свою любовь отдать тебе при жизни не решились,
Ты нам простил, от нас ушел, мы должниками вечными остались.
|
260.
|
С любимыми не расстаются, лишь рядом быть перестают.
|
261.
|
Любовь к тебе, родной сынок, умрет лишь вместе с нами,
И нашу боль, и нашу скорбь не выразить словами.
|
262.
|
Тебе, единому, неповторимому, склоняем головы свои.
|
263.
|
Не узнавай, куда я путь склонила,
В какой предел из жизни перешла, о, друг,
Я все земное совершила, я на земле любила и жила.
|
264.
|
Ты ушел из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова.
Спи, родной, ты наша боль и рана, но память о тебе всегда жива.
|
265.
|
Сердце все не верит в горькую утрату,
Будто ты не умер(ла), а ушел (ла) куда-то.
|
266.
|
Великой скорби не измерить, слезами горя не залить,
Тебя нет с нами, но навеки в сердцах ты наших будешь жить.
|
267.
|
Склонившись, стоим над твоею могилою, горячей слезой
Поливая цветы, не хочется верить, сын (отец) наш любимый,
Что в этой могиле находишься ты.
|
268.
|
Не слышно голоса родного, не видно добрых, милых глаз
Зачем судьба была жестока? Как рано ты ушел(ла) от нас.
|
269.
|
Горе нежданное, горе безмерное, самое главное в жизни —
Потеряно, жаль нам, что жизни нельзя повторить,
Чтобы тебе её вновь подарить.
|
270.
|
Любим тебя и в памяти нашей всегда ты жива.
|
271.
|
Спи спокойно, наш дорогой сын (отец)
|
272.
|
Пусть не гаснет огонь до конца и останется память о той,
Что для жизни будила сердца, а теперь нашла вечный покой.
|
273.
|
Тяжелая болезнь тебя сломила, ушел из жизни, не живя,
Родной, любимый наш сынок, как трудно жить нам без тебя.
|
274.
|
Мне так тебя не достает для полного человеческого счастья.
|
275.
|
Вам благодарны без конца, о Вас не забываем,
И души Ваши и сердца живыми вспоминаем.
|
276.
|
Иногда ангелы спускаются с небес,
Чтобы обогреть с твоим теплом и любовью,
Таким ангелом была ты, наша любимая девочка.
|
277.
|
Спи доченька любимая спокойно,
Ты свой короткий путь прошла честно и радостно.
|
278.
|
Мы очень тебя любим, наша доченька.
Ну почему тебя так рано скрыла ноченька
|
279.
|
Была ты звездочкой ясной, каким стал тусклым мир,
Когда звезда погасла.
|
280.
|
Ты был для нас пример для подражания,
Мы и сейчас живем, сверяясь по тебе.
К тебе, отец, приходим на свиданье
Советоваться в счастье и беде.
|
281.
|
Нет… Не ушли, а в детях повторились.
|
282.
|
Господь, мы отдаем тебе нашего самого маленького ангела.
|
283.
|
Разве мы могли подумать, что в этот день
Ты шагнешь из детства в вечность…
|
284.
|
Чудесное дитя, тебя несправедливая судьба мне не дала,
А только показала и сразу забрала.
|
285.
|
Ты словно ангел в небо взмыл, как мало с нами ты побыл…
|
286.
|
Нашему маленькому ангелу, вернувшемуся на небеса
|
287.
|
Успокойтесь, мама и папа!
Нежные ангелы охраняют мой сон.
|
288.
|
Нет, не смирюсь до самой смерти, со страшной ношей бытия
Что раньше взрослых гибнут дети, что умер ты, осталась я.
|
289.
|
Вас на земле не будет больше никогда,
Но Вы нам дали жизнь, взрастили
И здесь оставили как Ваше продолжение.
|
290.
|
Ты нам, мама, отдала свое тепло,
Верим, что душе твоей спокойно и светло.
|
291.
|
Не выразить словами всей скорби и печали,
В сердцах и памяти Вы (ты) с нами
|
292.
|
Тихо, деревья, листвой не шумите, мамочка спит, её не будите.
|
293.
|
Упала роза, сломленная ветром…
|
294.
|
Как жаль, что поздно мы поняли, как нам Вас не хватает…
|
295.
|
Их разлучила жизнь, но смерть соединила.
Две чистые души теперь в одной могиле
|
296.
|
Господи, со святыми упокой душу раба(ы) твоего(ей) (Имя)
|
297.
|
Тебя, малыш, лелеяли, растили, носили на руках,
В детсад водили. Поют тебе теперь, склонившись, ели
Прощание у вечной колыбели
|
298.
|
Блаженны чистые сердцем, ибо они Бога узрят.
|
299.
|
Покойся в Царствии Небесном.
|
300.
|
Спи с миром и моли Бога о нас
|
301.
|
Спите спокойно родные мои,
Памяти Вашей я (мы) жизнь свою посвящу (посвятим).
|
302.
|
Ангел, родной, прости, виноват (а),
Что не был(а) в час смерти рядом с тобой
|
303.
|
Мы приходим сюда, чтоб цветы положить
Очень трудно, родной (ая), без тебя нам прожить.
|
304.
|
Когда тебя забудут люди, забудут все твои друзья,
Тебя лишь сердце помнить будет, и этим сердцем буду я.
|
